Виховні заходи

1. Іде святий Миколай

Вчитель.

 Шановні батьки і діти! Хто не знає про святого Миколая? Малий і старий знає про нього. Весь християнський світ вважає його за великого угодника Божого. З великим нетерпінням чекають на прихід Миколая діти. Наслідуймо добро і вчинки Миколая! Нехай це свято стане для нас святом Милосердя, святом Доброти, Прощення і Любові до ближніх.

(Звучить музика. На сцену виходять ведучі).

Ведучий.

           Жив колись давно на світі

Десь у Азії юнак,

Роздавав дарунки дітям

Той багатий одинак.

Бідним дітям у потребі

Дарувати він любив,

Аж Господь Вседобрий в небі

Миколая полюбив.

Став єпископом всезнаним

Миколай і чемно жив.

Особливої пошани

Він у Бога заслужив.

Запитав Господь: «Що хочеш

За свої заслуги ти?» —

«Хочу, Господи, я хочу

Раз у рік на землю йти.

Завітати в кожну хату,

Всіх вітати знов і знов,

Чемним дітям роздавати

Подарунки за любов».

І отак щоразу, діти,

Вам щороку Бог дає:

Миколай мандрує світом —

Подарунки роздає.

Він за них не хоче плати.

Лиш, як то велить Господь,

Батька й матір шанувати,

   Рідну церкву і народ.

Ведуча.

          У ніч грудневу місяць світить.

  Чарівні мрії, сни.

  Тихо всюди, сплять всі діти.

Вже заснули всі.

Біля ліжка Ангел Божий,

Хоронитель Ангел жде.

Він тихенько вчинить двері

Т дарунки покладе.

Але що це?

(Хтось тупотить, поспішає. На сцені з'являється Чорт).

Чорт.

          Привіт, день добрий, гутен таг!

Вітаю вас на різний смак.

Мене звуть чортом і антипком.

Антихристом, нечистим, дідьком,

До вас примчав я аж із пекла,

У вас ― зима, в нас ― хата тепла,

У вас — мороз за хвіст щипа

І снігу в очі насипа.

Не дивиться, що я тут гість,

  Морозить, студить, як на злість.

(В кінці залу задзвонили дзвони).

О, це вже Ангели сходять з неба,

  Десь би тут сховатись треба.

(Чорт ховається за завісою. Входять Ангели).

Ангели. Слава Ісусу Христу!

1-й ангел.

          Де з молока тече дорога,

  Де безліч зір, де царство Бога,

  Я звідти йду і вість веселу

  Несу у вашу оселю.

 

2-й ангел.

           Ще хвилька, діти, і між вами

Тут стане Миколай святий.

Він із щирим серцем і дарами

   Опиниться у залі цій.

(Чортик пчихає за завісою).

1-й ангел.

           Тихо, діти! Хтось тут є. Треба подивитись.

(Ангели шукають Чорта і, знайшовши, тягнуть за хвоста Чортика на сцену).

Чортик (плаче).

           Ой-ой-ой! Болить.

2-й ангел.

         Ось цей боягуз! Бачите, як сховався!

Чортик.

          І зовсім я не боягуз!

До цих нечемних дітей

Я із самого пекла примчався.

Прутики вербові я приніс.

І кожен прутик придається

Отим лінивим, що не вчаться.

1-й ангел.

           Геть, антипко, то дарма. Лінюхів у нас нема.

Правда, діти, що нема?

Діти. Нема!

 Чортик.

Хай ці прутики придбає,

Хто батькам не допомагає.

2-й ангел.

Геть, антипко, то дарма,

Неслухняних в нас нема.

Правда, діти, що нас нема?

Діти. Нема!

Ангели.

Геть, антипко, геть! Геть, антипко, геть!

(Проганяють, він тікає).

1-й ангел.

Ви молитву пригадайте,

На антипка не зважайте.

Діти.

Ангеле, хоронителю мій,

Завжди біля мене стій,

Вранці, ввечері, вдень і вночі.

Будь мені при помочі.

2-й ангел.

       Нехай вже зірочки спускаються з неба, щоб освітити путь святому Миколаю.

Зірочка (з садочка).

Дівчата-Зірочки.

Зірочки ми променисті,

Ніжно-ніжні, чисті-чисті,

Ясним золотом ми сяєм

І святому Миколаю

Путь на землю осяваєм.

1-а зірочка. Він в санчатах до зірочок роз'їжджає.

2-а зірочка. Їм даруночки дає і таке питає:

1-а зірочка. Чи вмієте молитися?

   2-а зірочка. Чи не любите сваритися?

   1-а зірочка. Чи слухняні ви в батьків?

   2-а зірочка. Чи не маєте гріхів?

  Хором.

    Сніг-сніжок, посипай!

    Вже іде Миколай,

    Ти мерщій поспішай!

(Дівчата-Зірочки під музику, посипаючи конфетті, йдуть зі сцени назустріч Миколаю).

Сніжинки (з садочка).

Ангел.

А тепер, діти, заспівайте пісню про Миколая, він почує її та швидше прийде до вас.

(Діти співають пісню «Я не сплю, я на тебе чекаю». До залу заходить Миколай в супроводі Зірочок та Ангелів).

Миколай.

Слава Ісусу Христу!

Любі мої діти, шановна громадо!

         Нині свято в вашім домі,

         І я вас вітаю.

         Гараздів, здоров'я і доброї долі

         Щиро вам бажаю.

         Саме сьогодні рік минув,

                 Як у школі цій я був,

           Дарунки дітям роздавав,

           До праці всіх вас закликав.

           Наказував вам чесно жити,

           Від зла тікати, а добро творити.

           На порозі рік Новий і Різдво Христове,

А чи кожен з вас ці свята стрічати готовий?

Як живете, мої любі діточки кохані?

Чи вчились добре в школі,чи були слухняні?

Чи знаєте ви пісні, вірші, колядку?

Хто розкаже, заспіває — дарунки знайде!

Ведуча.  

Присядь,  Миколаю,   відпочинь, бо втомився в дорозі. Подивися, як наші учні тебе чекали, які вірші, пісні, молитви вивчали.

Сценка «Як українська сім'я зустрічає Свято Миколая»

Батько.

Холодно надворі. Намело багато снігу. Саме цієї ночі святий Миколай опускається на землю. Заходить він до кожної хати і розкладає дітям під подушки свої пречудові гостинці. Правда, неслухняним дітям дає хіба що гарного прутика.

Донечка.

Мамо, а в нашій хаті також сьогодні свято буде?

Мати.

Накінець-то, діти милі,

Ви діждались тої хвилі,

Що з небесного престола

Зійде пресвятий Микола.

Темна нічка за шибками.

Сніг біленький мерехтить.

Небеса блистять зірками.

Десь дзвіночок гомонить.

Миколай вже поспішає,

А з ним ангели малі.

В кожну хату він загляне,

           Бо дарунків хочуть всі.

Батько.

А щоб від Миколая подарунки отримати, треба гарно вчитися у школі, не лінуватися ніколи, все у хаті допомагати, що лише скаже мама.

Донечка.

А скажи нам, мамо мила,

Де той пресвятий Микола

Тих дарунків дістає,

   Що всі щиро роздає?

Батько.

Та не лише святий Микола

Сходить з небесного престола,

           З ним і ангели бувають,

           Що святому допомагають.

           А іще таке буває:

           Що услід за Миколаєм

           З пекла чорт малий втече,

           Всім неробам, пустунам,

           Злодіям і брехунам

           Він вилами погрожує

           Та ще пеклом їх лякає.

Петрик.

А скажи, матусю люба,

Той чортяка страшний дуже?

 Мати.

     Хтось там дзвонить і тупоче,

     Мабуть, до хати зайти хоче.

     Підемо подивимось.

Петрик. Цікаво, а що мені святий Миколай принесе?

Дочка.

       Ой, у нас не прибрано у хаті! Як же ми будемо Миколая зустрічати? А ти, Петрику, принеси образ святого Миколая.

Петрик. Ну, це вже не моя робота, мені пора вже спати, щоб скоріше вранці встати.

Дочка.

А дарунків хочеш ти?

Від антипка різки жди!

Якби я хотіла дістати від святого Миколая червоні чобітки, теплі рукавички!

Петрик. А я гарну іграшку, солодощів багато.

Дочка.  Петрику,  щоби  вислухав нас святий Миколай, то сьогодні треба щиро помолитися:

Святий отче Миколаю,

Щиро ми тебе благаєм,

Сповни нині наші просьби,

Що на думці ми їх маєм,

Звели дітям дарунки подати.

В надії будемо тебе чекати.

Дочка. А тепер пора спати. На добраніч.

Петрик. Цілу ніч буду чекати...

Сценка «Загублений лист»

Діти (співають).

Поспішаймо, поспішаймо із листами,

Бо вже їде святий з неба саночками!

Не забули ми листочки написати

   Та святого Миколая попрохати.

1-й хлопчик.

Гей пошлемо листок до раю.

Не забудь нас, святий Миколаю!

Вас прохають хлопці і дівчатка,

Завжди ми були чемні і милі,

До школи охоче ходили,

        Шанували матусю і тата

            І молились до Божої Неньки

Тож гостей ми чекаємо із неба.

Ми чекаєм вас, янголята.

2-й хлопчик.

Святий отче Миколай,

Я тебе благаю,

Принеси мені дарунків,

А я обіцяю:

Рано й вечері молитись,

Бути чемним вдома,

З дітками не битись,

Своїх рідних тато й маму

Слухати й любити.

3-й хлопчик.

До святого Миколая

Молитву складаю.

Про святкові даруночки

Його прохаю.

Що у листі пописати,

Зразу не згадаю.

Фарби мама вже купила,

Лижі купив тато.

Щоб таке собі попросити,

О, уже я знаю.

За здоров'я тата й мами,

Добрий-добрий Миколаю,

Щиро я благаю.

4-й хлопчик.

Я у Миколая завжди прошу

Не цукерок і не горішок,

А здоров'я мамі й тату,

Миру, щастя в нашу хату,

Слави й вам, всій родині,

Нашій рідній Україні.

5-й хлопчик.

Ну швиденько, швидко, діти,

Починає вже темніти,

Скоро вже приїде в гай

     Наш святий Миколай.

(Діти повкидали листи, відходять).

 Вовк. Гей, бурмиле, чи ти чув? Чи ти бачив, хто це був?

Ведмідь. Бачить — бачив, чути — чув. Але що — не збагнув!

Лис. До святого Миколая діти тут листи вкидали.

Заєць. І уголос розказали все, чого собі бажають.

 Вовк.

     Жаль, ой жаль, тяженький брате,

Що не вмієм ми писати.

Дуже — ах! — хотів би я

     Хоч маленьке порося!

Заєць.

О, стидайся! У святого як проситимеш такого? Краще побажай собі ось капустоньки хоч дві!

Ведмідь.

Ну, смішний ти, куцохвостий!

Та ж хіба вовк постить? Вовк — все вовком, а ось я з’їв би горщик меду.

Лис.

Звісно, мед — це не найгірше.

Але курочку смачніше заїдати на обід.

Та про це просить не слід.

У святого Миколая я хоч масла попрохаю.

Ведмідь.

Чути — здаля щось гуде!

Може, вже святий іде?

(Звірі ховаються.  Вбігає двоє дітей. Дівчинка голосно плаче).

Хлопчик. Ой, не плач! Ой почекай! Бачиш ось і лісу край.

Дівчинка. Ось і скринька, та листочка я загубила.

Хлопчик.

Ну ж, не плач же, не ридай.

Та ж святий Миколай

Знає наші всі бажання,

Всі надії, сподівання.

Хоч листочка ти згубила,

Добрих вчинків ти зробила,

Певно, більше, ніж ми всі.

Ти цукерок не їси.

Але гроші всі даруєш

Тим убогим діточкам,

Що за океаном там.

Дівчинка (втирає сльози).

А ти, Женю язикатий,

Ти забув розказати,

Скільки ти грошей давав

Для убогих цих дітей!

Хлопчик.

Годі, на хвальбу не час!

Чуєш, хтось іде до нас!

Вовк (тримає листочок).

Я доріжкою ішов і оцей листок знайшов.

Ведмідь.

Це ж оця красуня мила

Знехотя його згубила.

Кинь скоріш листа у скриньку,

Щоб потішити маленьку.

Вовк.

О ні-ні! Я вже сам його святому дам.

Може, стане він добрішим,

Дасть мені м'ясця раніше.

Ведмідь.

Швидко, Вовче, кинь листок!

О вже чую скрип санок!

Янголята (співають).

Сніг, сніжок, посипай! (Двічі)

Ось і добрий Миколай! (Двічі)

Миколай (вибирає листи з скриньки).

Ну ось, діточки, до вас

Я прийшов у добрий час.

Знаю, ввечері молились,

Тата й маму поважали,

Рідну мову шанували.

Тож всім чемним діточкам

Подарунків я роздам.

(Вовк виглядає і знову ховається).

1-й янгол.

Гляньте, тут, Всечесний Отче,

Щось цей Вовк сказати хоче.

Вовк.

Ви простіть мені, що я...

Бо знайшов я тут листа.

І не вкинув ще у скриньку.

       2-й янгол (читає листа).

       Ах,це та маленька дівчинка, що так пильно чистить зуби,

Точно в школі все навчає

І все грошики складає

Для дітей, що там, за морем

Терплять ще біду і горе.

Миколай.

Я про тебе пам'ятаю,

Гарну лялечку тут маю.

        

         1-й янгол.

І для тебе, і для всіх

Є дарунків повний міх!

Миколай.

Але спершу, янголята,

Обдаруйте всіх звірят,

Що ні в лісі, ні у полі

Не робили шкоди злої.

2-й янгол.

Вовкові ось тут ковбаска.

Вовчику, бери, будь ласка!

1-й янгол.

Лисові — дві круглі шинки,

Це для тебе лакоминки.

2-й янгол.

А ведмедю на півроку

Бочка меду круглобока!

1-й янгол.

Зайчику, ближче підійди-но,

Моркви тут тобі торбина!

(Всі співають пісню «Яка радість, який рай»).

Сценка «Свято Миколая Чудотворця»

(Святково прибрана зала, за столом сидить Мати, а на лавці шестеро дітей).

Мати. Любі мої діточки, цієї зимової ночі до кожної хати, де є чемні діти, завітає Миколай.

1-а дівчинка. Мамусю! Ми ще ніколи не бачили святого Миколая, розкажіть нам про нього, будь ласка!

1-й хлопчик. Так, так. Розкажіть, напевно, це дуже цікаво.

Мати. То слухайте, мої дорогенькі! Це було дуже давно. В одного чоловіка було три доньки, жив він дуже бідно, дружина у нього померла. Однієї ночі, коли всі спали, Миколай підійшов тихо до хати і через вікно поклав їм мішечок із золотом. Зрадів батько і дав його у придане старшій доньці, коли та заміж виходила. Наступного разу знову був подарунок від Миколая, але вже лежав на підвіконні. Він дістався другій доньці, коли вона йшла під вінець.

І так чоловік не дізнався, хто носив ці мішечки.

З того часу, вночі, цей чоловік все пантрував, щоб подякувати людині, яка врятувала його дітей від горя. І коли Миколай підійшов втретє, то цей чоловік став на коліна і зі слізьми на очах дякував йому. Миколай тоді дуже засмутився, що його побачили, і попросив чоловіка нікому не казати, кого він бачив.

Діти (разом). Дякуємо, матусю! Дуже цікаво. Тепер ми будемо знати, хто такий Миколай.

Мати. Я дуже рада, що ви чемно слухали мою розповідь. А тепер помоліться і лягайте спати.

(Діти стають на коліна і по черзі моляться).

2-а дівчинка.

О Боже мій милий! Пошли мені розум!

Пошли мені серце, пошли мені душу,

Щоб добре любила і коїть не вміла

Ніякого зла!

1-й хлопчик.

Пошли нам, Боже,

Маленьким дітям,

Щастя, здоров'я

На довгі літа.

2-й хлопчик.

Щоб нам світила

Зіронька долі,

Щоб ми не знали

Лиха ніколи.

3-й хлопчик.

Щоб виростали

Розумні і сильні,

Душею чисті

   І серцем вільні.

4-й хлопчик.

Святий владико Миколаю,

Тебе я прошу і благаю —

Ти нашим родичам дай силу,

Щоб виховати нас могли

І до тієї втіхи щоб дожили,

     Що підросли їх діточки!

1 -а дівчинка.

А українському народу

Ти добру долю принеси.

Усяке зло в лиху недолю

Ти від народу відверни.

А нам в здоров'ї дай зростати,

Завзяття й силу нам подай,

Щоб ми з руїн могли підняти

      І звеселити рідний край!

(Діти знов сідають на лавку).

1-й хлопчик. Так хочеться дочекатися святого Миколая. Щось він забарився. Спати хочеться, але сон переборемо, тільки щоб побачити Миколая.

Мати.  Я ж вам розказувала, що святий Миколай ходить потайки...

Як настане тиха нічка,

Як почорніє ліс та гай,

Тоді із неба тихо сходить

Наш добренький Миколай.

Прийде він тихенько в хату,

Усмішкою всіх привітає,

І найкращі подарунки

   Він під подушку сховає.

1-а дівчинка.

Цікаво, що він принесе в своїй торбині?

Багато гарних забавок

           Несе чемненькій він дитині.

           А всім нечемним ― жмут різок!

           Мамусю! Ми чемні в тебе і в татка були?

Чи заслуговуємо ми на гарний подарунок?

Мати.

Так! Ви хороші діти,

Добрі, щирі і привітні,

Навчились Бога шанувати,

Батька й матір поважати.

2-й хлопчик.

Та чи знає Миколай,

Як дітвора його чекає

І на срібних янголят,

Що із доріг безкраїх

На землю загостять?

3-й хлопчик.

Бо добре діти знають,

Що ні сніжний сніжок,

Ані мороз, ні вітер

Не спинить їх санок.

4-й хлопчик.

Благослови, добрий Боже,

Нашу землю пребагату,

Кожну сонячну оселю,

      Кожну нашу рідну хату.

(Здалеку чути дзвінок).

Мати.  Діти, чуєте дзвінок? Все, пора лягати спати!

(Діти вклоняються і виходять. Під тиху на сцену виходять троє учнів).

1-й учень.

Десь за тиждень перед святом

Оля, Соня з Владком-братом

Взялися листа писати

Й Миколаєві послати.

2-й учень.

Святий отче Миколає!

Вечір твій вже наступає.

Пишем, щоб влегчить роботу,

На що маємо охоту.

Соні черевиків треба,

Оля просить ляльки з неба,

Владко - шаблі золотої

І рушниці, та нової!

3-й учень.

Ну й цукерків мусиш дати,

Страшно любим ласувати! —

Діти лист цей заліпили,

За вікно його вложили.

Все зробили так, як треба, —

Лист поїхав аж до неба.

(Діти вклоняються і виходять. Під тиху на сцену виходять всі учні).

Розказують вірші діти з садочка.

1-й учень.

Святий отче Миколай!

Мою хату не минай!

Подаруй мені потіху

І торбину, повну сміху,

І здоров'я для родини,

Красну долю для Вкраїни!

2-й учень.

Гей ви, хлопці та дівчата,

Чи знаєте, що жде вас?

Жде дитяче наше свято,

Добрий, милий дітям час!

3-й учень.

Миколай святий вже дари

Наготовив, певно, нам.

Вже з'їжджає з-поза хмар,

Із небесних, ясних брам.

4-й учень.

Я сьогодні сам молився

І ні разу не забувся,

Аж Миколай з образочка

До мене всміхнувся.

5-й учень.

Хоч і сильна завірюха

Буде цієї ночі,

Принесе щось Святий отець

В серденько дітворі.

6-й учень.

Принесе з неба дарунки

Дорогі, чудові.

Принесе в серця дитячі

Доброту янголів.

7-й учень.

Миколая привели

Біленькі два ангели.

Знають посли небесні,

Котрі діточки чесні.

8-й учень.

Список при собі мають

І кого прочитають,

Тому Миколай на свято

Дає подарунків багато.

9-й учень.

Він ходить від хати до хати,

Питається в мами й тата,

Чи є в них чемна дитина —

Дівчатко мале чи хлопчина.

І для кожного має в торбинці

Найкращі у світі гостинці.

10-й учень.

У дитячий край щасливий

Я приніс веселу вість:

Коником білогривим

Їде з неба гість!

11-й учень.

Їде, їде гість той скоро,

Щоб бути на час,

Та до чемних лиш діточок.

Чи всі чемні з вас?

Діти (відповідають хором). Так! Всі ми чемні!

12-й учень.

Їде, їде гість багатий

У дитячий край.

Хто цей гість — ви раді знати?

Діти (відповідають хором). Святий Миколай.

(Всі діти виходять на сцену і співають пісню «Ішов Миколай лужком-бережком». Звучить музика. Всі учасники свята виходять на сцену).

Ведуча.

Сині дзвіночки молитву дзвонять.

Зложімо в молитві щирі долоні.

Ніч промайнула, сонце світить,

Вислухай, Миколаю, що просять діти.

Всі учні.

На колінцях я молюся,

Всі гріхи мені прости,Від лихого захисти.

Просвіти моє серденько,

          Щоб училися гарненько,

          Щоб у школі і удома

          Не робили зла нікому,

          Щоб татуся поважали

          І матусі допомагали.

          Щоб були ми всі здорові,

          Завжди в мирі і любові.

(На сцену виходить Миколай).

Миколай.

Переконуюся знов,

Недарма до вас прийшов.

Заслужили ви дарунки,

Вже витягую пакунки.

(Миколай роздає подарунки).

Ось, слава Богу, все роздав,

 Що міг і що з собою взяв.

Від днись за рік знов прийду,

То може більше принесу.  

Засидівся я у вас.

 Йти прийшов мені вже час,

 Інші дітки ще чекають

 І мене так виглядають.

 Будьте здорові і слухняні,

Помагайте вдома мамі,

Слухайтесь, як вам велів,

І батьків, і вчителів.

До побачення!

(Свято  закінчується  піснею   «Ой  хто, хто Миколая любить»).

2.Свято Букваря.

Вчитель. Шановні учні, батьки,  вчителі!

         Сьогодні ми з вами зібралися з приводу дуже радісного дня у житті наших любих першокласників, і разом з тим, трішки сумного, адже ми сьогодні прощаємося з нашою найулюбленішою книжкою – Букварем. Ми дуже раді, що вже знаємо всі букви і вміємо читати. Буквар допоміг нам пізнати багато цікавого. Зараз ми тут спробуємо відтворити частинку того, чого навчилися у 1 класі. Давайте послухаємо наших учнів.

Ведуча

Любі гості, мами й тата,

Дорогі наші малята!

Свято розпочати час.

Вас зібралось так багато

На чудове наше свято!

Раді привітати вас!

Лінь

І я вітаю вас. Я — Лінь!

Живу вже сотні поколінь!

Всі мене люблять, всі чекають.

Коли прийду — не проганяють!

І я вас, діточки, люблю,

За лінощі вас поважаю!

Сама нічого не роблю

І вам усім того ж бажаю!

Ведуча

Не соромно? Що кажеш ти?

Не псуй нам свято, геть іди,

Бо ледарів між нас нема! Так, діти?

Лінь

І тут прогнали... Та дарма.

Я все одно на вас не злюсь.

Покличте — я умить з'явлюсь.

Я сяду тут і почекаю,

Послухаю, попозіхаю...

Ведуча. Сьогодні свято в школі — урочисте свято Букваря. Ще вчора наші першокласники перегор­нули останню сторінку цієї книги — вони озна­йомилися з літерами. Сьогодні святкуємо першу перемогу наших маленьких школярів.

Учні (по черзі)

Ось над селом тихим ранком

Зайнялась зоря.

В школах свято, славне свято —

Свято Букваря!

Є святкових днів багато
На листках календаря.
А між ними й наше свято
Вшанування Букваря.

І дзвінок веселий кличе

Першокласників на свято:

—Не запізнюйтесь! Пошвидше!

Час з Буквариком прощатись!

День вітання і прощання ―
Свято перших букварів,
Перша сходинка зростання
Для найменших школярів.

Любі гості, мами й тати,
В нас – Букварикове свято.
Добре, що прийшли до нас
У гості в перший клас.

Ми всіх гостей вітаємо
І дуже вам радіємо.
Усі вже букви знаємо,
Книжки читати вміємо.

Буквар взяли ми перший раз,

Як зайшли у перший клас.

І як нам радісно сказати:

—Тепер вже вміємо читати!

Навчився читати наш дружний клас.

Ви можете всі поздоровити нас!

Ведуча. Привітати вас хочуть не лише ваші батьки та гості. На вашу адресу надійшли вітальні теле­грами. Але, на жаль, вони не підписані. Відгадайте хто їх надіслав.

«Дорогі малята! Не змогла завітати на ваше свято, бо висиджую золоте яєчко. Зі святом вас!» (Курочка Ряба)

«Розумники та розумнички! Котився до вас на свято, та прокотився мимо. Прийміть мої вітання!» (Колобок)

«Любі діти! Хотіла прийти до вас на свято та загубила черевичок. Бажаю вам успіхів у навчанні». (Попелюшка)

«Зламалася ступа, тому святкуйте без мене. Ваша...» (Баба Яга)

Скільки старань доклали вчителі, діти, батьки для того, щоб навчитися читати. Своїм умін­ням читати ми завдячуємо Буквареві.

Буквар — це перша сходинка на шляху до величного світу знань. А чи знаєте ви, чому ця книжка має таку назву? Раніше всі букви назива­лися інакше: А — «аз», Б — «буки», В — «веді», Г — «глаголь» тощо. Нашим предкам здавалося, що так легше запам'ятати хитру книжкову науку. Назви цих букв збереглися в нашій мові: ми чуємо їх у словах «азбука», «буквар».

Учні

Є книг багато, радісних, печальних,

Товстих, тонких, барвистих, наче жар,

Але одна усім книжкам начальник.

І звуть її по-простому... Буквар!

Із нього слів не вируба сокира,
Ця книжка — кращий в світі дар,
І мова в нім легка, співуча, щира,
Дитячі душі гріє всім Буквар!

Букварику! Букварику!
У цей святковий час
Ми тебе дуже просимо:
«Приходь, приходь до нас!»

             
Букварик

Добрий день, діти!

Ви мене на свято звали?

А ви всі мене впізнали?

Я — Буквар, ваш добрий друг,

Я початок всіх наук.

І багато літер знаю,

Першокласників навчаю,

Мої білі сторінки

Усім вам помічники!

Ведуча. Ти, Букварику, у нас найголовніший! Перед тобою ми маємо звітувати про те, як навчились читати та писати.

До останнього урочистого рапорту Букварико­ві — стояти струнко!

Учні.

Букварику! На свято прощання з тобою зібра­лися всі. До свята готові!

За час навчання в першому класі вивчено 33 літери українського алфавіту, що допоможе нам вивчити інші предмети.

Учні класу перечитали, недочитали, зачитали до дірок 100 художніх книжок.

Списано, переписано, недописано в зошитах багато десятків сторінок.

Загублено 5 поганих звичок, 17 ручок, 20 олівців, із десяток гумок, 30 ґудзиків, 3 гривні 58 копійок.

Над важкими правилами сушилося 5 голів, зла­мано 4 стільці, 6 замків у портфелях.

Клас живе цікаво і не зупинятиметься на досяг­нутому. Рапорт зданий!

Букварик. Ой-ой-ой! Оце навчив! Оце дожився!

Ведуча. Букварику! Не журися, ми навмисне!

Букварик. Як навмисне?

Ведуча. Ну навмисне вигадали! І про носи, і про стільці поламані. Щоб веселіше було!

Букварик. Отже, це неправда?

Ведуча. Звісно! А коли й правда, то тільки трішеч­ки! Зовсім небагато. Головна правда в тому, що ти навчив нас читати й писати. Хіба цього мало?

Букварик. Ну, добре!

Лінь

Я сиділа, позіхала,

Все чекала і чекала,

Коли мене хоч хтось гукне.

Ви що, не любите мене?

Я — Лінь! Учитись не бажаю

І школи я не поважаю...

Ведуча

Я ж тобі казала вже: «Нема тут ледарів!»

Лінь. Невже?

Ведуча. Діти, доведемо всім, що ви вчитеся старанно і вже багато чого навчилися?

Букварик

Я мандрую по країнах,

Скрізь з абеткою дружу

І малечу, де зустріну,

Зараз грамоти навчу.

Букви-значки, як бійці на парад,

Дружно і швидко шикуйтеся в ряд,

Кожна в належному місці стоїть,

І називається все —... алфавіт!

Діти

Нас 33, нас 33, у нас міцна сім'я,

Складаємо слова нові від А до Я.

Ми літери відомі,

Ми кожному знайомі,

Але про кожну літеру

Ви знаєте не все.

Ми літери не звичні,

Ще й дуже симпатичні,

Бо кожна жарт чи віршика,

Чи загадку несе.

Буквар

Перекличка; раз, два, три!

Перша букво, говори!

А                Всім відомо:

Буква «А»

Алфавіту голова!

Б                Йшов баранчик з нами в ліс,

На рогах травичку ніс,

В                Буква «Ве» така цікава:

 Стовпчик — зліва, дужки — справа.

Г                Буква «Ге» як кочерга,
‘        В неї є одна нога.

Ґ                «Ґе» вгорі ріжечок має,

Кожен першокласник знає.

Д                Подивись: маленькій дім.

Буква «Де» — як дах на нім.

Е                Далі після букви «Д»

Йде зубаста буква «Е».

Є                                           «Язичок у мене є!» —
Вихвалялася буква «Є».

Ведуча      Букви принесли нам завдання. Прочитайте не прості слова, а слова, у яких розсипані букви. Хто складе слово найпершим?

                               ИАЗМ (зима)

                   АОЛКШ (школа)

                   БКУВРА (буквар)

                   ― А що нам розкажуть наступні букви?

Ж               Сніжинка не розтане вже,

                   Бо ця сніжинка буква «Же».

З              Наче рідні дві сестри —

Буква «Зе» і цифра три.

И             Намалюю палки три,

От і вийде буква «И».

І               Буква «І» — як одиниця

Гостронога, наче спиця.

Ї              Це чиї крапки?

«Мої!» — закричала буква «ї».

Й                     «И» у шапочці новій
Перетвориться на «ій».

К                Як пів букви «Же» ― така

                   Ця кумедна буква «Ка».

Л                Лис ласкає лисеня,
         А лосиха лосеня,
         Лев ласкаво лапою
         Левеня поляпує.

Ведуча. А ці букви хочуть пограти з вами! Ви повин­ні додати останнє слово.

А, Б, В — коник у траві …  ( живе).

Г, Ґ, Д, Е — мама дівчинку … ( веде).

Є, Ж, 3 — чорний жук в траві … (повзе).

И, І, І, Й — хоче спатоньки …  (єнот).

К, Л, М — лисенятко під …  (кущем).

Н, О, П — песик носиком …  (сопе).

Р, С, Т — гарна квіточка …  (росте).

У, Ф, X — я сміюся: …  («Ха-ха-ха»).

Ц, Ч, Ш — кіт в дорогу …  (вируша).

Щ, Ь, Ю, Я — гарний віршик склала …  (я).

— Слухаємо наступні букви!

М             Буква «еМ» — як дві гори,

Що стоять, мов дві сестри.

Н             Нам знайома буква ця —

Ніби планка на стовбцях.

О                     Буква «О» така от кругла,
Хто не бачив — подивись;
Наче сонце, наче бублик,
Мов обручик — хоч котись.

П             На хокеї, на футболі,

Буква «Пе» — ворота в полі.

Р                      Тигреня весь день ричало,
Букву «еР» — воно вивчало.

С                     Придивіться вночі до небес,
Світить місяць там буквою «еС»

Т              Букву «Те» потрібно знати,

З неї пишуть слово «тато».

У                     Сказав горобчик: «Букву "У"
Боюсь я дуже, татку!»
Татусь питає: «А чому?»
 — «У» — схожа на рогатку!

Ведуча. А ці букви принесли нам загадки. Відгадай­мо їх!

Продукт, найкращий на землі.

На «ха», завжди він на столі. (Хліб)

Не має ніг, але іде,

Природне явище на «де». (Дощ)

Вона далеко не втече,

Тварина ця на букву «че». (Черепаха)

У неї друга буква «и».

її ми витягли з води.

В олії смажилась вона

І вийшла дуже вже смачна! (Риба)

— А ось ще букви, які теж хочуть сказати слово.

Ф             Що це? Ключик від замка?

Ні! Це буква «еФ» така.

Х                     Хрюша хрестики малює.
Ну й художник — ха! ха! ха!
«Це не хрестик! — каже Хрюша.
Я вивчаю букву "Ха"».

Ч             «Че» з четвіркою так схожі!

Хто їх розрізнити зможе?

Ц             Буква «Це» — внизу гачок,

Наче з краником бачок.

Ш            Три стовпці, внизу межа —

От і вийшла буква «Ша».

Щ                    Букву «Ща» впізнає кожен,
«Ща» на щітку трохи схожа.

Ь             Я не шість, я — м'який знак,

Це повинен знати всяк.

Ю            Буква «Ю» — вона така:

Бублик став коло кілка.

Я             — Я і буква, Я і слово! —

Вихвалялась буква «Я». —

Та чомусь у алфавіті
Стала аж позаду я.

Ведуча.     А ці букви принесли нам гумореску.

Гумореска «Сміхота»

Я весь аркуш змалював.
         Братик каже: «Це – гав-гав!»
         Мама каже: «Лошачок!».
         Тато: «Ні, це – віслючок».
         «Бицю, бицю!» − каже бабця.
           А дідусь: «Та ні, це паця!»
           Ой, не можу! Сміхота!
           Не впізнав ніхто кота!

Ведуча. Бачиш, Лінь, тут ледарів немає!

Лінь.

Не вірю я, такого не буває!

Я ще до вас у клас прийду

І друзів тут собі знайду!

Ведуча. Діти, є серед вас такі, які хочуть бути леда­рями, дружити з Лінню?

От бачиш, ніхто не хоче з тобою товаришувати!

Лінь. А що ж мені робити? Я так хочу потовари­шувати з дітьми. Мені так сподобалося на вашому святі!

Ведуча. Радимо тобі не лінуватися, а за розум бра­тися! Правда ж, Букварику?

Букварик. Так! А я тобі допоможу. Та й діти теж допоможуть. Правда, друзі?

Лінь. Дякую вам! Я все зрозуміла. Я швидко всі літери вивчу. І почну зараз. Як книжку розгортати?

Ведуча. Ой, що ти робиш? Для того щоб книжки стали вашими щирішими друзями, слід запам'ятати деякі правила.

ДІАЛОГ ВЕДУЧОЇ З ЛІННЮ

—Не читайте книжки під час їжі!

—А коли ж їх читати?

—На кладіть олівець у книжки замість закладки.

—Краще замість закладки покласти «Снікерс»?

—Беріть книги тільки чистими руками.

—А я ж руки ніколи не мию!

—Якщо вам потрібно, щоб книга не згорнула­ся, не слід її перегортати.

—Щоб книга не згорнулася, я ставлю на неї тарілку.

—Для того щоб книга або підручник довше служили вам, обгорніть їх!

—А в мене жодна книга не обгорнута!

Ведуча. Лінь, як тобі не соромно не знати простих правил! Діти, а ви запам'ятали, як слід поводитися з книгою? А ти, Лінь, виправлятимешся?

Лінь. Так! Діти, а ви мені допомагатимете?

Букварик. Як весело!Не хочеться прощатися. Але мушу поспішати. Я ще багатьом дітям зна­доблюсь.

Учні (по черзі)

                   Рідний наш Букварику,
                   Ми тебе любили,
                   Ми з тобою весело
                   Й радісно дружили,
                   Та прийшла пора прощатись
                   І з тобою розлучатись.

             Любий Букварику! Перша книжко!

             Хочеться навіть плакати трішки.

            

             Разом з тобою ми підростали,

                Слово найперше тут прочитали.

                Жаль розлучатися, хоч і треба.
                Ми не забудем ніколи про тебе.

                Букв спочатку ми не знали,
                Мами нам казки читали.
                А з тобою подружились ―
                І самі читать навчились.

                Букви всі, від А до Я,
                Дуже добре знаю я.
                Далі я навчатись буду,
                Букварика я не забуду.

            

             Книжечку першу беру я в руки.

             Перший мій друже, перша науко!

             Кожна дитина, кожен школярик
              Любить і дуже шанує Букварик.

                Я сторіночку останню
                В Букварі перегорну,
                Свого друга на прощання
                Я до серця при горну!

                Ти перша книжечка моя,
                Тепер читати вмію я.
                Багато в світі є книжок,
                А ти, найперший мій дружок!

                Прощавай, Букварику!
                Наш найперший друже!
                Ми тобі, Букварику.
                Дякуємо дуже!

Букварик. Дякую вам за добрі слова. І хочу познайомити вас з тими хто вестиме вас далі Країною Знань.

                Читанко добра бери естафету,
                Веди школярів шляхами планети.

                Хай відкривають їх розум і руки

                Незнані шляхи на планеті Науки.

                Хай не погасне бажання малят

                Творити добро на планеті Земля!

Читанка. Я – читанка, щоб всі читали,
                Казок, легенд багато знали.
                Тут вірші є, оповідання
                І різні для дітей завдання.
                Про дивний світ і про культуру
                Вмістила я літературу.

                Тут є прислів’я і лічилки,
                Ще скоромовки та мирилки.
                Щоб всі ви мудрими були
                Й сміливо в світ широкий йшли.
                Чим швидше навчитесь читати,
                Тим більше зможете пізнати.
                В мені є пісня колискова
                Й звучить чарівна рідна мова,

                Щоб ви чудово розмовляли

                Та розуму всі набирались.

Рідна мова.

                Я ваша мова, діти, рідна мова!
                  Іду до вас із глибини віків,

                Щоб донести до вас чарівне слово,

                Що найрідніше з-поміж інших слів.

                Бо різних мов на світі є багато,

                А рідна мова – в кожного одна.

                Вона у серці в будень і у свято,

                Свята і найдорожча нам вона.

                Спішу навчити гарно розмовляти,

                Тож, мов на крилах,вже до вас лечу,

                Щоб ви навчились грамотно писати.

                І говорити гарно вас навчу.

                Розкрию вам одвічну силу слова,

                Яке лікує й рани заживля

                Піднести до висот завжди готове,

                Бо рідним словом серце промовля.

Математика.

                Один, два, три, чотири, п’ять ―

                Вміють діти рахувать!
                Але хто мене не знає,

                Хай даремно не гуляє.

                Як уроки діти вчать ―

                Ставлю їм дванадцять,

                А хто вчить їх трохи гірше ―

                Ставлю трієчку, не більше!
               

Природознавство.

                Де лягає сонце спати

                І звідки вітер, звідки тінь,

                І сніг чому лапатий,

                І заєць чом такий вухатий.

                Чому бджолі дрімати лінь,

                Чи справді гірша стала глина,

                Від чого запашна малина,

                Куди повзе рогатий жук ―

                Це я, малята, розкажу!

Букварик.  Цих діток я прошу навчати

                Того, що знаєте самі. (До дітей)

                А вас прошу не лінуватись

    І вчить уроки день при дні.

    І берегти книжки! Віднині

    Найперші друзі вам вони!

Учні.         
         Обіцяєм не лінитись
На «відмінно» й «добре» вчитись.

Вчитель.    На цьому наше свято закінчується, але шлях до знань тільки розпочався. Позаду – нелегкий перший рік навчання. І сьогоднішнє свято – це перша сходинка в шкільному житті, яку учні подолали власною працею. Я вітаю учнів і батьків зі святом Букваря.

                   Благослови нас, добрий Боже,
Благослови, Пречиста Мати,
Хай ваша ласка нам поможе
Знання міцні й надалі здобувати.

еЛ