Досвід роботи

Я, Возьна Оксана Петрівна, працюю на посаді вчителя початкових класів з 1995 року.

Мета сучасної початкової школи — не просто давати знання, а формувати особистість, яка вміє і хоче вчитися, займає позицію активного суб'єкта діяльності. Учитель має виступати в ролі помічника, організатора педагогічної взаємодії з учнем, спрямованої на розвиток активності, самостійності, пізнавальних, творчих здібностей, формування пізнавального інтересу, який характеризується ініціативністю пошуків, самостійністю учнів у здобутті знань.

Як свідчать результати досліджень сучасних учених, переважна більшість шестирічок позитивно ставиться до навчання. Вони можуть ефективно засвоїти навчальну програму, однак лише за умови застосування вчителем тих засобів, методів, форм роботи, які відповідають їх психофізіологічним особливостям.

У своїй педагогічній діяльності я постійно враховую, що пізнавальний інтерес школяра виникає і зміцнюється лише в ситуації пошуку нових знань, інтелектуального напруження, самостійної діяльності. Тому, якщо знання лише повідомляються учням і закріплюються, активність згортається, інтерес згасає.

За Ш.О.Амонашвілі, шестирічна дитина в силу функціональної тенденції не може жити без активності, без гри. Припинити ігрову діяльність і силоміць залучити малюка до іншої, що суперечить рухові інтерфункціональних сил, — означає загальмувати інтенсивний розвиток, всебічне розкриття задатків .

Вчені пов'язують ігри молодших школярів зі зміною провідних видів діяльності та з формуванням рушійних сил навчання. Позитивним підсумком застосування гри у навчально-виховному процесі шестирічних школярів є зміна самого підходу до навчання. Учнів починає приваблювати пізнавальна діяльність, змінюється мотивація навчання. Зміст навчання (читання, письмо лічба), перебуваючи в зоні найближчого розвитку молодших школярів, починає викликати пізнавальний інтерес.

Різнобічний розвиток особистості учня передбачає гармонійне поєднання формування базових знань, умінь та навичок з творчою діяльністю, пізнавальною активністю. Глибоко продумане систематичне застосування гри у навчально-виховному процесі молодших школярів сприяє не лише засвоєнню базових знань, а й пробудженню бажання до пізнання нового, адже процес гри дає можливість задіяти особистість дитини: її психічні пізнавальні процеси, волю, почуття, емоції. Маючи в собі потребу та інтерес до гри, дитина отримує можливість активно діяти, розмовляти, використовувати свої знання. За допомогою гри зацікавлюю учнів, викликаю в них інтерес до виучуваного матеріалу. Отже, включаючи у навчально-виховний процес ігрові елементи,  стимулюю пізнавальні можливості учнів.

Гра захоплює дітей. У грі відбувається складний процес мобілізації усіх розумових здібностей, стимулюється розвиток уваги, уяви, пам'яті. Забезпечуючи гуманізацію освіти, гра передбачає не просто співпрацю вчителя та учнів, а й захопливу спільну творчість. Легко поєднуючись з навчальною діяльністю, гра емоційно наповнює її творчим змістом .

У перспективі виробляється вміння швидко орієнтуватися у навчальних ситуаціях, швидко знаходити правильний розв'язок пізнавальних завдань, виявляти ініціативу, самостійність, творчість, тобто формується пізнавальна активність школяра. Постійне залучення школярів до найрізноманітнішої ігрової діяльності сприяє вихованню сталого пізнавального інтересу.

Підбираючи для молодших школярів різноманітні ігри,  вводжу учнів під час навчальної діяльності у ситуації пізнавальної активності, яка проявляється ситуативно і підтримується завдяки зовнішній стимуляції. Як барометр уроку, діти постійно спонукають до пошуку нових ігор та використання їх у навчально-виховному процесі. Це можуть бути такі форми ігрової діяльності, як дидактична гра, ігрова ситуація, ігровий прийом, ігрова вправа.

Слід зазначити, що серед розмаїття різновидів ігор саме у дидактичних ігрова діяльність спеціально планується і пристосовується до навчальних цілей і є дієвим засобом формування на уроках різноманітних навчальних умінь і навичок.

За допомогою ігор можна закріплювати вміння і навички. Участь у різноманітних дидактичних іграх сприяє розвитку мислення, уваги, мовлення дітей, породжує позитивні емоції, серед яких вирізняється радість пізнання. На думку О.Я.Савченко, провідним для вчителя має бути прагнення досягти того, щоб усі учні неодноразово пережили почуття справжнього успіху. Саме під час гри легко створити запрограмовану ситуацію успіху для дітей, яким важко навчатися. Систематична повторюваність ситуації запрограмованого успіху сприяє зародженню пізнавальної активності.

Важливе значення має правильне використання дидактичних ігор на уроках. На думку О.Я.Савченко, у систему дидактичних ігор для першокласників доцільно включати ігри на формування розумових операцій (аналіз, класифікація, узагальнення); на відновлення, доповнення цілого; виключення зайвого, ігри-інсценізації, ігри-конструювання; рольові ігри з елементами сюжету. У структурі уроку місце гри, її тривалість визначаються завданнями уроку і змістом самої гри. Протягом уроку вводжу 2— З короткочасні ігрові ситуації різної тривалості.

Наприклад, на уроці математики на тему «Склад числа 7. Додавання і віднімання в межах 7» під час повторення вивченого матеріалу пропоную школярам гру «Знайди пару».

Ігровий матеріал: картки з числами від 1 до 10.

Діти отримують картки з числами. За сигналом  кожен учасник шукає собі пару — попереднє число. Потім учасники обмінюються картками і гра триває.

Навчальне завдання (назви попереднє число для заданого) згодом змінюю (назви наступне число для заданого).

Під час роботи над новим матеріалом варто пограти з першокласниками, запропонувавши учням по черзі зіграти роль учителя, перевіряючи відповіді товаришів (повторення ланцюжком усіх прикладів на додавання з відповіддю 7 та відповідних прикладів на віднімання).

Після застосування інших видів роботи доцільна гра «Хто швидше?»

Ігровий матеріал: 2 набори карток з прикладами: 3 + 4, 2 + 5,4 +3,5+2, 6 + 1, 1 +6, 3 + 3,2+ 1,4 + 2, 1 +5,2 + 2,3 + 1, 5 + 1,2 + 4, 1+3.

Пропоную першокласникам поділитися на дві команди. Для кожної команди на окремому столі розкладені картки. Учасники по черзі знаходять картки зі складом числа 7 і викладають їх на набірному полотні. Перемагає команда, яка швидше виконає завдання.

Можна весь урок побудувати у вигляді сюжетно-рольової гри. Тоді ігровий сюжет, розвиваючись паралельно до основного змісту навчання, активізує на­вчальний процес, допомагає у засвоєнні знань, формуванні вмінь і навичок. Необхідність продовження ігрового сюжету стимулює першокласників до вико­нання навчальних завдань.

Будуючи урок на основі єдиного ігрового сюжету, не  ставлю педагогічні завдання відкрито, а замасковую їх цікавим ігровим задумом. Формулювання навчального завдання у вигляді інструкції звичайно є правильним, але водночас нудним і нецікавим для дитини. Краплинка фантазії вчителя творить справжнє диво.

Значну увагу приділяю добору і вдосконаленню ігор, адже різні їх види мають різні можливості для активізації пізнавальної активності та реалізації навчальних і виховних завдань. Під час добору ігор враховую наявний рівень пізнавальних здібностей учнів.

Доцільним на уроці є використання дидактичних ігор, організація яких не потребує багато часу на приготування відповідного обладнання. Це мають бути ігри, які містять легкі для запам'ятовування правила, передбачають швидку відповідь, зосередження довільної уваги.

Віддаю перевагу іграм, у яких може бути задіяна значна кількість учнів класу.

В іграх діти проявляють себе по-різному, тому обов'язково  враховую їх індивідуальні особливості.

На початку гри  повідомляю її назву та стислу характеристику, ролі гравців і їхнє вихідне положення, хід гри і мету, сигнали початку і зупинки гри, підсумок гри. Наприкінці пояснення чітко формулюю правила гри, щоб школярі їх добре запам'ятали. З'ясовую, чи діти все зрозуміли, можливо, показую окремі моменти гри. Уважно стежу за гравцями і вчасно завершую гру. Щоб та сама гра не набридала,  через певний час вношу зміни .

У випадку необхідності планую кілька хвилин на прибирання інвентарю, поступове зменшення ігрового збудження, без чого важко перейти до іншого виду роботи. Створенню позитивної основи майбутніх ігор сприяє аналіз гри без акцентування уваги на негативних моментах.

Працюючи із молодшими школярами, використовую ігри систематично, з поступовим ускладненням ігор і способів використання ігрових дій. Перспективою у роботі з формування пізнавальної активності школярів шляхом ігрової діяльності стане застосування дидактичних ігор, побудованих на принципах автодидактизму та самоорганізації. У захоплюючій формі, без втручання вчителя,  діти починають самостійно навчатися. Застосування ігор і висока сензитивність згаданого вікового періоду забезпечують великі потенційні можливості розвитку творчих здібностей молодшого школяра.

Актуальність широкого застосування ігор під час навчально-виховного процесу підтверджується можливістю вирішення багатьох проблем і протиріч сучасної освіти. Завдання кожного вчителя початкових класів — створити умови для всебічного розкриття і розвитку активної творчої особистості молодшого школяра. Тільки за умови відчуття учнем задоволення від творчості відбувається формування стійких пізнавальних потреб. Неодмінна умова психічного розвитку школяра — потреба і готовність діяти, і саме гра, інтегро­вана у навчально-пізнавальний процес, допомагає не тільки засвоїти навчальну інформацію, а й виявити активність, творчість .

Успішність навчальної діяльності школярів істотно залежить від пізнавальної активності, і саме від фундаменту, який було закладено у 1-му класі. Ігрова діяльність, зумовлена потребою у пізнанні і спрямована на її задоволення, є дієвим засобом формування пізнавальної активності шестирічного першокласника. Я постійно враховую цей аспект у своїй педагогічній діяльності.